Дізнавшись про те, що фірма «Аргус Універсал-К» 12 грудня відзначає 10‑річчя від дня заснування, ми запросили на інтерв’ю людину, яка стояла у витоків її створення.

Це Олександр Михайлович Тхоржевський, генеральний директор, Почесний залізничник України. Він надзвичайно пишається своїм колективом, про який готовий розповідати годинами. Він серед тих, хто в першу чергу думає про людей, часто забуваючи про себе. Мабуть, за свою надзвичайну людяність він зміг добитися того, що його колектив дружно працює під гаслом: «Один за всіх, і всі – за одного!» О. М. Тхоржевський вважає, що лише на довірі можна досягти найвищих результатів. Дивлячись на цього поважного сивочолого чоловіка, ніколи не здогадаєшся, що вдома цей директор перетворюється на дідуся, готового виконати усі забаганки улюблених онучок: чи то гра у сніжки на подвір’ї, чи похід на мультики, чи готування для них своїх коронних страв – самси та мантів.

Надзвичайно розумний, гостинний, комунікабельний та водночас скромний, коли мова заходить про його досягнення, яких по життю було досить чимало.

– Олександре Михайловичу, розкажіть, будь ласка, чим займається Ваша фірма?

– Ми здійснюємо залізничні рефрижераторні перевезення по двох маршрутах: Москва-Владивосток, Москва‑Сахалін. З Москви веземо продукти харчування, які швидко псуються, а звідти – рибу. До речі, у нас надзвичайна оперативність доставки вантажів, адже відстань у понад 18 тис. км (один рейс) здійснюємо за 35‑37 діб. Це стало можливим за рахунок
18 рефрижераторних зчепів, які зараз має парк фірми. Хоча колись, у 2001 році, коли утворилося наше спільне російсько-українське підприємство, у нас було 50 рефрижераторних секцій, які обслуговували 210 чоловік.

– Скільки сьогодні працівників у очолюваному Вами колективі?

– У штаті 77 чоловік. Ви, може, не повірите, але всі вони як один – прекрасні фахівці. Кожен з них знає, що за свою хорошу роботу вони отримають повагу керівництва, колег і хорошу зарплату. А якщо потрібна буде допомога – їх не залишать наодинці з проблемою, а допоможуть вирішити. Свідченням цього є відсутність плинності кадрів, що є рідкістю для комерційних структур. У нас люди не міняються щороку, а дорожать своєю роботою, відчуваючи, що тут дорожать ними. Приміром, 9 років з нами – головний бухгалтер Л. М. Верходанова, стільки ж її заступник – К. О. Фісенко, а М. В. Дубов, зав. резервом поїзних бригад, понад 4 роки. Разом зі мною заступником директора працює моя донька Леся, яка заслужила свою репутацію і повагу колективу не завдяки тому, що вона моя донька, а завдяки своєму професіоналізму. На жаль, у цьому інтерв’ю, як ви кажете, за браком газетної площі, я не можу перерахувати усіх кращих керівників рефрижераторних бригад, але для цього, думаю, буде привід ще зустрітися (посміхається).

– Де розташована стоянка для Ваших вагонів?

– Ми маємо базу у Москві. У Фастові точно не знайшлось би для цього місця.

– З чого складається Ваше життя поза роботою?

– Після того, як я втратив дружину, моя донька та її родина – це моє найдорожче. Своїх онучок - 16‑річну Женю та 10‑річну Сашу – я просто обожнюю. Вони – мій всесвіт, моє життя. Все, що я роблю зараз, – усе заради і для них.

Маю кількох друзів по життю, з якими завжди залюбки проводжу дозвілля. Це В. С. Кусняк, дружба з яким налічує 30 років, родини П. О. Письменного та О. С. Обельця. Я вдячний долі, що звела мене з цими надзвичайними людьми.

– Чи помічаєте Ви, як фастівчанин, позитивні зміни у нашому Фастові?

- Їх важко не помітити. Я шкодую лише, що місто не знайшло Олександра Микола­йовича Пенькового раніше. Тоді б Фастів почав розвиватися ще кілька років тому. Я надзвичайно люблю своє місто і вірю, що теперішній мер зможе зробити його кращим. Це свого часу йому вдалося зробити з Центром «Укррефтранс». Окрім його величезного досвіду, він ще й порядна і мудра людина. І я не розумію тих, хто вказує на якісь дрібниці, критикуючи, заважає йому працювати. Замість того, щоб закатати рукава і почати допомагати.

– Поділіться з нашими читачами планами на наступні 10 років Вашої фірми.

– Будемо прагнути, щоб кількість рухомого складу досягла 50 одиниць. Як і було колись на початку нашої діяльності. І, переконаний, спільними зусиллями колективу нам це вдасться зробити.

Автор: Юлія Шпакович

http://www.news.blitz.com.ua