Відродився Фастів у

сімнадцятім сторіччі,
Повстав із попелу, руїн та забуття,
І на майдані Воскресенська церква
Підперла куполами небеса.
Семен Палій — наш фастівський полковник.
Скликав селян і козаків до боротьби,
Й повстав народ за честь свою та волю,
Закатовану землю свою.
Й пішли усі на герць із ворогами,
Катами лютими — всілякими панами,
Постала знов фортеця на Унаві
І об'єднала весь повсталий люд.
Могутня стала й вільна Україна,
Семен Палій героєм Відня став,
Та вороги гострили зброю люто
І ув'язнили Палія у Магдебурзі.
Та врятували козаки полковника свого,
Звільнили з тяжкої неволі,
І повернувся він у рідний край.
Просивсь Палій під руку гетьмана Мазепи,
Але боялися його багатії —
Закували зрадою в кайдани
Й відправили в заслання у Сибір.
І тільки під Полтавою Палій
Примусив рахуватися з собою,
Та зрада імператора Петра
Поруйнувала мрії і надії,
яг Вкраїна впала під ярмо Москви
Й запанували знову горе та неволя.
І Іровів останні дні життя у Межигір'ї
Полковник Фастівський Палій, де і спочив.