Наш світ — суцільний вирій 
Планет, природ, шляхів 
Чи стежок.
Та ти чомусь же виріс
Між саме цих лісів
Безмежних.
їх хвоя тобі ніжно
Співала колискову
У тиші.
Які ж в них таємниці, 
Що за життя діброви 
Цінніші?
Чарівність мого краю
В краплинах дощових,
Прозорих.
В долоні я збираю
Дзвінкий їх тихий сміх.
Ти спробуй!
Хіба таке бува:
Дощу сміх у самоті?
Спитаєш...
Тут й не такі дива,
Це ж у моєму ти
Краї.
Тут квіти розмовляють,
Тут дихають небес
Простори,        
І розумію, краю,
Чом не здолав тебе   
Твій ворог.
Земля жива повстала 
І змусила сплатити 
Дорого.
Ліси й болота стали 
Могилою з граніту 
Ворогу.
Мені ж твоя природа, 
Як щедра та колиска
Мамина.
Люблю тебе за вроду, 
За душу щиру й чисту, 
Краю мій...

 Мар’яна Литвинова