Дума про Фастів

Там, де Унава струменить
Поміж вербичок по долині,
Ти упродовж шести століть
Стоїш на пагорбі донині.
І щиро дивишся у світ,
На край свій сонячний лелечий.
А скільки горя, скільки бід
Твої вже витримали плечі.
Тебе палила татарва
І шляхта у крові топила,
Та ти із попелищ вставав
І знову набирався сили.
Коли фашист, як лютий звір,
Напав на неньку Україну,
Ти, нездоланий богатир,
Дав хижакові відсіч гідну
І в лихоліттях не зачах,
Розцвів з роками непомітно,
Знов світиться в твоїх очах
Усмішка лагідна й привітна.
І завжди будеш ти стоять
На пагорбі біля Унави,
Містечко слави Палія
Й козацької гучної слави.
Містечко древнє й молоде,
Красуйся і живи у щасті.
Нема такого більш ніде,
Як ти, мій любий, рідний Фастів!

Микола Коновалов

Немає голосів
  • 250 переглядів