В роки німецької окупації перебував у лавах ОУН. У 1943 році був засуджений військовим трибуналом до 20 років каторжних робіт як політичний в’зень. Відбувши 12 років у концтаборах, після смерті Сталіна повернувся на Фастівщину. Закінчив медичний технікум, працював у селі Пилипівна та в рідному селі веприк завідувачем медпункту. Почав писати вірші в 1938 році. Невільницька поезія  опублікована в збірці „В терні колючому” (1993). В 1995 р. побачила світ збірка для дітей „Я б сипав райські самоцвіти”, 2001 рік – збірка творів „Дума денна й нічна”. У 1991 році був обраний членом редакційної колегії громадсько-літературного часопису Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих „Зона”.

У 1996 році прийнятий до Національної спілки письменників України. Підготував збіркі епістолярно-публіцистичних творів „Як рвалися струни на кобзі”.

Лауреат літературної премії ім.. Валерія Марченка за цикл табірних новел.

Помер 29 травня 2000 року.

У місті Фастові 2003 року заснована щорічна літературно-мистецька премія ім.. Володимира Косовського.