Чередниченко Євген Романович

ОпублікованоПт, 11/26/2010 - 12:56 автор:Root

Чередниченко Є.Р. народився 30 січня 1914 року в м. Фастові. Закінчив середню школу № 9.

В м. Шахти навчався в гірничо-промисловій школі. Закінчив Московський інститут фізичної культури, мав звання чемпіона СРСР.
У роки Другої світової війни перебував у лавах ОУН. Пізніше, як політичний в’язень, відбував заслання в таборах ГУЛАГу. Саме тут волелюбна душа Євгена Чередниченка засяяла гранями поетичного таланту. Твори поета в’язні передавали один одному, клали їх на музику.
Після заслання Є. Чередниченко повернувся до Фастова, де викладав фізкультуру в середній школі № 20 (нині № 10).
Згодом родина Чередниченків переїжджає до Києва, де Євген Романович працював у Київському інституті підвищення кваліфікації вчителів, а пізніше в Міністерстві освіти України. Остання роки він провів у вирі боротьби за незалежність України.
Твори Є Чередниченка побачили світ у збірках: „З того світу” (1991), „Воскресіння” (1993) та колективній збірці „Тризуб” (1994).
Помер 1994 року.
 

* * *
Люблю я безмежно тебе, Україно!
Люблю так, як мрію ясну.
Люблю так, як мати єдину дитину,
Як сонячну ранню весну.
 
Люблю, як шумлять таємниче діброви,
Як темний байрак гомонить.
Люблю твою душу, люблю твою мову,
Аж серце від палу болить.
 
Люблю, як уранці над степом квітучим
В загравах вони розцвітуть,
Джерелами б'ють з-під високої кручі,
З вітрами розмову ведуть.
 
Як місяць осяє вербу над водою,
Про долю козацьку пісні.
І де б я не був би, завжди я з тобою,
Чи то наяву, чи у сні.
 
Люблю непокірну, в найтяжчому горі.
Люблю в переможних боях,
За те, що в хатині селянській убогій
Родила для нас Кобзаря.
 
За те, що незламна живе в тобі віра,
За голос правдивий, дзвінкий.
Люблю, що і в горі душа твоя щира
Нас кличе в майбутні віки.
 
Ходитиму хай жебраком я по миру,
Хтозна, де знайду свій кінець.
До скону не кину з любові та віри
Плести тобі, нене, вінець.
 
ПІСНЯ
 
Якби усі ми по краплині
Злилися в море України –
Заради волі та добра!
А вже пора, пора, пора! (2)
 
Та щоднини, щохвилини
Змордованій Україні –
Свого серця краплю крові –
Найвірнішої любові! (2)
 
Як один, всі без вагання,
Порятує нас єднання!
Та сьогодні! - пізно завтра!.
Переможе сила правди! (2)
 
Більш відваги, більше віри,
Наперед, усі прозрілі!
В цілім світі, українці,
Переможемо ординців! (2)
 
Прокидайтеся, світає!
Україна нас єднає!
Україна - прапор волі,
Прапор єдності святої!
 
Якби усі ми по краплині
Злилися в море України –
Заради волі та добра!
А вже пора, пора, пора! (2)
 
* * *
Тільки там
нездоланна є сила,
Де є віра, де -
світла мета.
Там, де воля здійме
свої крила.
Над усе - Україна свята!
 
* * *
 
Десь на Буг, на Дніпро, на Десну
Відлітають ключі журавлині...
Як хотів би я знову весну,
Як колись, зустрічать в Україні.
 
Як хотів би лугами пройти
І, здається, єдину краплину —
Закропитись з криниці води,
Твою мову почуть солов'їну.
 
В Україну летять журавлі
І зникають далеко десь в небі.
Полетів би за ними услід,
Хоч поглянути ще раз на тебе.
 
На твої калинові гаї,
Твої верби крислаті та лози,
Хоч би раз ще пройти на зорі
Росянистою стежкою босим.
 
Та не знаю, чи ще поверну,
Чи на полі чужому загину.
Та завжди у серці бережу
Я тебе єдину, Україно!