Наш світ — суцільний вирій 
Планет, природ, шляхів 
Чи стежок.
Та ти чомусь же виріс
Між саме цих лісів
Безмежних.
їх хвоя тобі ніжно
Співала колискову
У тиші.
Які ж в них таємниці, 
Що за життя діброви 
Цінніші?
Чарівність мого краю
В краплинах дощових,
Прозорих.
В долоні я збираю
Дзвінкий їх тихий сміх.
Ти спробуй!
Хіба таке бува:
Дощу сміх у самоті?
Спитаєш...
Тут й не такі дива,

Шумить водоспад коло гаті. 
На церкві виблискують бані. 
Над річкою верби крислаті 
Купаються в сірім тумані.
Лелечу чутно кастаньєту — 
Він клекотом будить родину. 
Звучать солов'їні кларнети...
Схід сонця стріча вся пташина. 
Хоч світ вже довкружний збудився — 
Затримайсь, чарівне світання; 
Щоб я на цей рай надивився, 
Продовжи своє чарування.